ЕНДОМЕТРІЙ – внутрішня (слизова) оболонка матки, яка під впливом гормональних коливань протягом менструального циклу жінки піддається певним змінам, необхідним для успішної імплантації ембріона і його подальшого розвитку. В результаті численних досліджень вчені встановили пряму залежність частоти настання і виношування вагітності зі станом ендометрія. При його незадовільному стані, тобто при втраті ендометрію здатності взаємодіяти з ембріоном, відбувається зрив імплантації. Частою причиною цього явища є ХРОНІЧНИЙ ЕНДОМЕТРИТ, який найчастіше зустрічається у віці 25-40 років, коли жінка реалізовує свої репродуктивні плани.

ХРОНІЧНИЙ ЕНДОМЕТРИТ – це морфо-функціональний синдром, який призводить до порушення циклічної трансформації і рецептивності слизової оболонки матки. В основі виникнення хронічного ендометриту є тривале пошкодження ендометрію інфекційними та травматичними агентами.

КЛАСИФІКАЦІЯ ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ:

  • Морфологічна: атрофічний; кистозний; гіпертрофічний.
  • Етіологічна: неспецифічний – при бактеріальному дослідженні в клітинах ендометрію специфічної флори не виявлено; специфічний – викликаний хламідією, мікоплазмою, вірусною, грибковою флорою, мікобактерією туберкульозу, збудником гонореї, сифілісу.

Як часто у Вашій практиці зустрічається хронічний ендометрит, наскільки це розповсюджена хвороба серед Ваших пацієнтів?

У моїй практиці це приблизно 25-30% пацієнтів.

Найчастіше (45-70%) хронічній ендометрит зустрічається у жінок зі звичним невиношуванням вагітності та репродуктивними втратами в анамнезі.

ФАКТОРАМИ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ Є:

  • запальні захворювання органів малого тазу (ОМТ);
  • інфекційні процеси ОМТ (в шийці матки, маткових трубах);
  • внутрішньоматкові маніпуляції, пов’язані з перериванням вагітності;
  • інфекційні ускладнення після пологів.

Хронічне і часто безсимптомне протікання запалення, пов’язане з тривалим перебуванням у тканині ендометрію інфекції, є причиною постійного антигенного подразнення та імунного порушення в організмі, що призводить до безпліддя і невиношування.

ЧОМУ Я НЕ ВАГІТНІЮ? Хронічний ендометрит і його роль у генезі безпліддя.

НАЙЧАСТІШІ СИМПТОМИ:

  • рясні інтенсивні тривалі менструації (гіперполіменорея), скудні незначні менструації (гіпоменорея);
  • передменструальні кровомазання;
  • болючі менструації;
  • серозні чи серозно-гнійні виділення;
  • безпліддя.

Клінічна картина хронічного ендометриту в 50-60% протікає безсимптомно, але навіть наявність клінічних проявів не відображає глибину структурних і функціональних змін в тканині ендометрію.

Безсимптомне протікання хвороби, тобто жінка при хронічному ендометриті може відчувати себе здоровою?

Так. Однак і пацієнти, у яких є симптоми хронічного ендометриту, такі як: гіперполіменорея (рясні інтенсивні тривалі менструації) та альгодисменорея (болючі менструації), не вважають їх патологіями, а сприймають у більшості випадків, як особливості свого організму, що отримані спадково.

ДІАГНОСТИКА ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ основана на:

  • даних анамнезу;
  • скаргах пацієнта;
  • мікроскопії мазків;
  • бактеріологічному дослідженні;
  • ультразвуковому дослідженні ендометрію.

Для верифікації діагнозу проводять пайпель біопсію ендометрію чи офісну гістероскопію на 7-11 дні менструального циклу з гістологічним та імуногістохімічним (СD-138) дослідженням ендометрію.

ЛІКУВАННЯ: консервативне та хірургічне (гістероскопія).

 

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК: ЧОМУ Я НЕ ВАГІТНІЮ? Хронічний ендометрит і його роль у генезі безпліддя.

На момент звернення до нашого відділення, пацієнтці було 35 років, діагноз – безпліддя II, гормональне, синдром полікистозних яєчників. Показами до ДРТ були ановуляторні менструальні цикли і відсутність відповіді яєчників на інші методи індукції овуляції.

Гормони щитовидної залози знаходились в межах норми. УЗД картина відповідала синдрому полікистозних яєчників. Базовий рівень гормонів: ФСГ – 9,0 мМо/мл, ЛГ – 4,9 мМо/мл, пролактин 12,0 нг/мл, АМГ – 6.2 нг/мл.

Ми провели пацієнтці програму ЗІВ по протоколу з антагоністами препарату Гонал дозою 150 одиниць. Отримали 20 ооцитів (18 з них зрілі), 9 ембріонів 5-денних. Через 2 менструальні цикли зробили ембріотрансфер 2-х бластоцист у кріоциклі. Однак вагітність не настала.

З інтервалом 1 менструальний цикл був проведений наступний ембріотрансфер 2-х бластоцист. І знову безрезультатно.

З діагностичною метою пацієнтці була зроблена гістероскопія, біопсія ендометрію. Для підтвердження або виключення хронічного ендометриту провели імуногістохімічне дослідження на маркер CD-138. Результатом була позитивна реакція в клітинах строми ендометрію.

Пацієнтка отримала лікування хронічного ендометриту і через 4 тижні після закінчення курсу лікування, ми діагностували самостійну маткову вагітність.

У липні 2019 року вагітність закінчилася пологами у терміні 36 тижнів. Жінка народила дівчинку.

 

ЧОМУ Я НЕ ВАГІТНІЮ? Хронічний ендометрит і його роль у генезі безпліддя.