Не можна зупинити жінку, яка по-справжньому хоче мати дитину. Це перше, що Ви відчуваєте, дивлячись на жінок, які сидять під кабінетами лікарів відділення ДРТ «Прикарпатського центру репродукції людини». Одній, як мені здається, не більше 25-ти років, вона з чоловіком і він помітно нервує, напевно, ця пара тут вперше і чоловік боїться, а раптом вся проблема саме в ньому. Іншій вже за 40-к, але можливо, що я помиляюсь. Довгий і часто дуже болючий шлях до народження дитини залишає сліди не лише в душі, а й на тілі, на обличчі. Хтось дивиться мобільний, хтось, опустивши очі, просто чекає свого часу прийому. У кожного своя історія, своя проблема, своя трагедія. Однак ніхто не йде, бо всім потрібна дитина! І заради цієї дитини жінки дуже часто і без перебільшення готові на все!

КОЛИ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ ДИТИНУ. Щасливі ЕКЗ-історії пацієнтів ЯЦИШИН Н.Г.

За 25 років існування Центру, щасливих жіночих історій, які закінчувалися народженням дитини, було дуже багато. Наталія Григорівна ЯЦИШИН, завідуюча відділенням ДРТ, – справжня книга таких історій, адже більше, ніж за 20 років роботи в клініці, через її кабінет пройшли сотні жінок і подружніх пар з діагнозом безпліддя.

Наталія Григорівна, Ви не раз давали інтерв’ю, відповідаючи на різні суто медичні питання, пов’язані з екстракорпоральним заплідненням (ЕКЗ). Однак Ваша професія не обмежується медициною. До Вас приходять люди, яким також потрібна психологічна підтримка. Бути психологом у Вашій професії – наскільки це важливо?

Настільки, наскільки і важливо бути людиною. Я не можу повернутись до пацієнта спиною, це некомфортно обом. Вислухати, заспокоїти і підбадьорити – це перше, що необхідно зробити. Адже будь-яке лікування починається зі слова, і воно має бути добрим.

Однак пацієнти бувають різними, і в ході лікування можуть виникати різні нервові ситуації, такі як: невдалі спроби ЕКЗ, викидні, тощо. Як Ви справляєтесь з ними?

Я вважаю, що найкраща тактика для лікаря в любій ситуації – це спокій. А для пацієнта – віра. Відсутність результату – це ні в якому разі не глухий кут. Це потрібно пережити й рухатися далі. В мене на пам’яті багато історій пацієнтів, які пройшли надзвичайно важкий шлях від безпліддя до народження дитини. Тепер вони щасливі мами.

КОЛИ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ ДИТИНУ. Щасливі ЕКЗ-історії пацієнтів ЯЦИШИН Н.Г.Історія ПЕРША. 17 років в очікуванні дитини і 5 спроб ЕКЗ.

Мене звати Вікторія. Я з міста Кропивницького.

Наша історія поневірянь по лікарям та різним центрам репродуктивного здоров’я розпочалась у 2005 році. Одружилися ми з чоловіком у 1999-му і все чекали на дитинку. У своєму місті я зверталася до багатьох лікарів-гінекологів. По результатам аналізів та УЗД ніби все було в нормі, але лелека до нашої оселі не поспішав. З 2005 року ми почали серйозно займатися цією проблемою. Були в центрах в АР Криму та Харкова. Величезна кількість обстежень та різних процедур не давали результатів. Загалом, три безрезультатні спроби ЕКЗ.

Був відчай і розуміння того, що нам ніколи не стати батьками!!! Цей відчай привів нас до Бога, до церкви. Ми з чоловіком увірували, стали молитися і просити Господа про його милість до нас. Я просила, щоб Він послав нам тих людей, та вказав ті стежини, якими ми прийдемо до найзаповітнішої мрії всієї нашої родини! І ось, знайшовся лікар-уролог, до якого звернувся мій чоловік, і який направив нас до Івано-Франківська, саме до Наталії Григорівни ЯЦИШИН! Адже багато його пацієнтів завдяки їй народили діток!

У 2015 році вперше приїхавши до «Прикарпатського центру репродукції людини» і поспілкувавшись з Наталею Григорівною, я почала знову вірити, що наша мрія може стати реальністю. А після її: «Ми вас без діток не відпустимо», в нас з’явилася впевненість, що саме так і буде! Ми знов наважилися на ЕКЗ!

Під час підготовки до ЕКЗ Наталія Григорівна діагностувала у мене фіброміому в дні матки, яка не давала можливості розвиватися плоду, але вирішили все ж таки спробувати і підсадити ембріон, але знову поразка!!! Знову нічого не вийшло!!! Відчаю, правда, на цей раз не було. За рекомендацією Наталії Григорівни ми наважились на лапароскопію по видаленню фіброміоми з матки, бо без цієї операції було неможливо сподіватися на позитивні результати ЕКЗ.

У жовтні 2015 року мене прооперували, все пройшло успішно! І рівно через рік, наприкінці жовтня 2016-го, відбулася п’ята спроба ЕКЗ, яка стала доленосною!!! Ми нарешті побачили дві смужечки на тесті та почули від лікаря найзаповітнішу фразу: «У вас буде дитина!!!» Це була перемога!!! Мрія всього нашого життя стала реальністю!!!

Вагітність була складною, але я була готова виконувати всі рекомендації лікарів і не вставати з ліжка всі 40 тижнів заради народження нашої дитини! І в липні 2017 року в нас народилася прекрасна донечка Олечка!!! Нашому щастю вже трохи більше трьох рочків!!! Довгих 17 років ми жили в очікуванні цього щастя!!!

Я вдячна Богу, що Він почув наші молитви і послав нам такого прекрасного лікаря, як Наталія Григорівна, а також всьому персоналу Центру! Це люди, які надають впевненості у тому, що все буде гаразд! Всі працівники Центру – фахівці з великої літери, а ще й прекрасні люди! Такого щирого ставлення до себе я не відчувала в жодній клініці! Дякуємо Вам за все! А найголовніше за наше вистраждане та довгоочікуване щастя!!!

КОЛИ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ ДИТИНУ. Щасливі ЕКЗ-історії пацієнтів ЯЦИШИН Н.Г.

Наталія Григорівна, на Ваш погляд, що найважче у Вашій професії лікаря-репродуктолога?

Найважче – це від’ємний тест на вагітність, втрати вагітності. Дуже важко дивитись в очі пацієнту. І не важливо, що ти зробила все від тебе залежне, в цей момент лише важливо, що ти не вмієш робити дива. Біль жінки, розчарування, втрата віри – це і мій біль, і я відчуваю його кожен раз, коли жінка або не вагітніє, або втрачає дитину.

За декілька років «Прикарпатський центр репродукції людини» дуже змінився. Держава вклала великі гроші у розвиток клініки. 4-поверхова новобудова, сучасні дизайни, професійне обладнання. Сама атмосфера сприяє поліпшенню якості роботи Центру?

Звичайно, адже завдяки державі ми зараз працюємо на рівні європейських IVF-клінік, маючи все необхідне для надання професійної допомоги пацієнтам з проблемою безпліддя. Але якість – це не лише момент лікування, це і створення комфортних умов перебування у нас пацієнтів. Для Центру в пріоритеті, щоб кожна жінка, пара відчувала себе тут затишно і комфортно.

КОЛИ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ ДИТИНУ. Щасливі ЕКЗ-історії пацієнтів ЯЦИШИН Н.Г.Історія ДРУГА. Втрата вагітності. Усиновлення. Народження Софійки.

Мене звати Оксана і моя історія почалась у 2005 р., коли після одного року життя в шлюбі, вагітність так і не наступала. Почалися обстеження мене і чоловіка. Діагноз – безпліддя, який я сприйняла дуже важко. Спільного життя у нас так і не вийшло, ми розлучилися. Навіщо жити з людиною, яка тебе звинувачує, що саме ти винна в тому, що у Вас не має дітей. Але я подумала, що я молода і ще маю час на лікування. Лапароскопія у 2006 в «ПЦРЛ» не дала результату. Наступну лапароскопію я зробила в 2007 році у Львові. Результат також був негативний. У мене була непрохідність маткових труб. Лікарі розвели руками і порекомендували ЕКЗ.

В проміжку 2008-2010рр. сталося багато подій. Я вдруге одружилася, померла моя мама. І мені було не до лікування. Але коли пройшов певний час після смерті мами, ми вирішили спробувати ЕКЗ. Перше – це треба було обрати лікаря і цією людиною стала ЯЦИШИН Наталія Григорівна.

В 2011 році при першій спробі я завагітніла. Радості не було меж! Але ця радість тривала недовго. На 20-му тижні вагітності моя дитинка померла. Екстрений кесарів розтин і моє янголятко полетіло на небо. Що я відчувала – краще нікому не знати. Біль і розпач заполонили моє серце. Я плакала місяцями. Мої очі не просихали від сліз. Дякуючи підтримці чоловіка, я почала розуміти, що треба жити далі, бо життя продовжується.

У мене залишилися заморожені ембріони і я могла через рік спробувати кріоцикл. Кріоцикл в 2012 році результату не дав. В 2013 році також. Грошей на нову спробу не було, і ми з чоловіком вирішили усиновити дитину, маленьку дівчинку з зеленими очима. За клопотами, а це садок, робота, готування їжі, я почала знову усміхатися і радіти життю. Але мене не покидала думка народити дитину.

В 2015 році я попала на Державну програму ЕКЗ і в квітні цього ж року я знову стояла під кабінетом Наталії Григорівни. І знову позитивний результат. Але через місяць я дізналась, що у мене четверня… На той момент матка у мене вже була оперована, і рубець не витримав би такого навантаження. Почалися кровотечі. Щоб я змогла виносити дитину, в Києві мені зробили редукцію двох ембріонів. Однак по медичних показниках вагітність все-таки треба було перервати через загрозу моєму здоров’ю і життю.

Чесно кажучи, я не знаю, як я це все пережила. Я дуже молилася і просила Ісуса і Марію не залишати мене. Я дивилася на чоловіка і дивувалася, як він це пережив і не пішов від мене. Все це – випробування любові і поваги за стільки років.

У мене знову залишилися заморожені ембріони. Кріоцикл в 2017 році дав негативний результат. В 2018 році – негативний. Але чому? Я почала досліджувати причину. І ось після консультації у Волосовського Павла Романовича, було прийнято рішення зробити гістерескопію. Діагноз – хронічний ендометрит, який потрібно лікувати. Було назначено тривале лікування. Хочу віддати йому належне і сказати, що це фахівець своєї справи. Він індивідуально підходить до кожного пацієнта і хоче допомогти. Дякую за це йому велике!

Після лікування, я знову могла йти на нову спробу, але грошей не було. Тому я влаштувалась на другу роботу і почала збирати кошти. Я відмовляла собі майже в усьому, і в квітні 2019 р. я знову прийшла до Наталії Григорівни. Я дивилась на неї і думала, скільки в неї є сили і бажання допомогти всім жінкам, які до неї звертаються. Наталія Григорівна – завжди усміхнена і заряджає цим усіх.

Але мені вже 39! Шанси дуже малі. Я вагалася. Але мрія народити дитину була сильнішою за мене. Знову ціле коло процедур: пункція, перенос ембріонів, чекання. І 12.07.2019 року на моєму тесті з’явилось дві смужки. Я боялась навіть поворухнутися. І тоді я сказала собі, що я все зроблю, щоб зберегти вагітність. Так, було дуже важко. 9 місяців стаціонару. Але я чемно виконувала всі призначення лікарів і чекала того моменту, коли візьму свою дитину на руки. Кесаревого розтину було не уникнути. І ось 01.03.2020 року на 38 тижні я народила мою дівчинку СОФІЮ! Коли я взяла її на руки, я зрозуміла, що пройшла цей шлях недаремно. Я перемогла саму себе. Я – справжня мама! Всі ці роки пройшли, як один день. За цей час мені зробили 19 анестезій. Шлях був довгий і тернистий. Але в кінці мене чекала винагорода – моя дівчинка. Я не жалкую ні про один крок свого життя, ані про гроші, які я витратила, я ще їх зароблю.

Моїй старшій дівчинці 10 років. Кожну вільну хвилину вона допомагає мені з Софійкою. Тепер весь час я хочу провести біля дитини. Дивитись, як вона росте, усміхається і радіє, як бачить маму. Всі ці моменти треба запам’ятовувати, тому що життя дуже коротке і швидко проходить.

Закінчуючи свою історію, хочу подякувати Яцишин Наталії Григорівній, Лесі Павлівній, Волосовському Павлу Романовичу, Галицькій Галині Михайлівній, Щербан Валентині Михайлівні і всьому персоналу Центру за допомогу! Низький Вам уклін.

КОЛИ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ ДИТИНУ. Щасливі ЕКЗ-історії пацієнтів ЯЦИШИН Н.Г.

Наталія Григорівна, а чи підтримуєте Ви зв’язок зі своїми пацієнтами, які вже народили дітей?

З багатьма так. І хоча мої пацієнти живуть в різних містах України, ми завжди знаходимо трохи часу на спілкування. Вони присилають мені фото своїх діток, розповідають про їх досягнення. Хтось приїжджає за другою чи третьою дитиною. І ми знову розпочинаємо лікування. І знову ми разом.

КОЛИ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ ДИТИНУ. Щасливі ЕКЗ-історії пацієнтів ЯЦИШИН Н.Г.Історія ТРЕТЯ. 6 років безпліддя і вагітність з першої спроби.

Зазвичай, до будь-якого центу репродукції звертаються сім’ї, за плечима яких чималий досвід лікування безпліддя. Як правило, ці сім’ї вже пройшли хоча б одну (а дехто і не одну) операцію, особисто знайомі з кращими гінекологами регіону, випробували на собі більшість медичних препаратів, які використовують у лікуванні безпліддя, ну і, звісно ж, побували «на прийомі» як мінімум в однієї знахарки, попили її чудодійного зілля, яке, до слова, так і не допомогло, спробували народну медицину, витратили «купу» грошей на аналізи та різноманітні медичні маніпуляції, чемно ходили до церкви, оздоровлювалися у санаторії (бо після нього якраз і завагітніла сусідка Ганна) і, нарешті, з підірваним здоров’ям, психологічною травмою та повною зневірою вирішили наостанок спробувати ЕКЗ…

І справді, для сімей, яким поставили діагноз «Безпліддя», ЕКЗ і справді стає останньою надіє. Ми також не виняток. Хоча зараз розумію, що саме з цього слід було починати…

У далекому 2010 році лікар, який мене оглядав, порадив зробити ЕКЗ. Але через свою необізнаність, страхи, можливо, навіть безпорадність, мені потрібно було пройти довгих 6 років лікування, щоб наважитися на цей крок…

У грудні 2015 року ми звернулися до «Прикарпатського центру репродукції людини». Заклад вже тоді мав один з найвищих показників вдалих запліднень, тут лікувалися жінки з усієї України.

На прийомі у Кухній Алли Анатоліївни, я почула те, що вперше вселило надію: «Ви зможете завагітніти. І допоможе Вам це зробити Наталія Яцишин»… І ми повірили… Дивно, але тільки зараз я зрозуміла, що у відносинах між лікарем і пацієнтом головне – довіра останнього.

Мій випадок був складним, як і більшість випадків, з якими доводиться мати справу Наталії Григорівні. Було непросто. Насамперед психологічно. Напевно, в таких закладах пацієнтам перед візитом до свого лікаря слід спершу відвідувати психотерапевта. Але мені пощастило. Наталія Григорівна справилася і з цим завданням. Вона змогла вселити надію в позитивний результат. Переконала, що в нас все вийде. Мій чоловік, мій лікар, медичний персонал відділення ДРТ – це була потужна команда однодумців, яка мене підтримувала протягом всього часу. Вважаю, що для жінок в такі моменти життя підтримка чи не найголовніше!

Довгий протокол. Перша спроба. 2 тижні очікування… Якось я задумалась, яку мить свого життя хотіла б повторити. І одразу пригадала свій тест на вагітність та відчуття, які супроводжували цю мить. Дві смужки… Незабаром я стану мамою…

Та позитивний настрій тривав недовго. Перші невтішні скринінги… Кілька загроз переривання вагітності… Численні аналізи. Лікарня… Складні пологи…

«Мама, це тобі», – сказала моя доня і подарувала маленьку квіточку, зірвану десь у травичці, – «Я тебе дуже любу»! На очі набігли сльози. Знаю з власного досвіду, що багато жінок заради цієї фрази готові пройти через всі випробування і витерпіти все, що завгодно.

Нашій доні вже три з половиною рочки. Це самостійна і дуже активна дівчинка, яка любить ганяти на самокаті та велосипеді, грати у футбол, обожнює малювати та слухати казки, ніколи не розлучається з улюбленою іграшкою Кицею Мурою. Ми – найщасливіші батьки!

Сьогодні багато подружніх пар страждає безпліддям. На жаль, ключовим у більшості випадків є якраз слово «страждає». Цього не потрібно робити. Сучасна медицина (маю на увазі допоміжні репродукційні технології), кваліфікований медичний персонал і віра в Бога – ось найкраща формула майбутнього батьківства. Перевірено на собі! З першого разу!

КОЛИ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ ДИТИНУ. Щасливі ЕКЗ-історії пацієнтів ЯЦИШИН Н.Г.

P.S. Відома українська письменниця Люко Дашвар, працюючи в газеті, започаткувала рубрику, в якій читачі могли розповісти про своє життя, найбільш пам’ятну подію. Згодом ці історії лягли в основу сюжетів її книг. Впевнена, історії пацієнтів Наталії Яцишин можуть ввійти не просто в основу однієї книги, а цілої збірки! Адже за роки роботи вона стала другою мамою для сотень діток, подарувала відчуття материнства сотням жінок, сенс життя сотням сімей.

Так і моя історія материнства починається саме з цієї Лікарки.