ПІДПИСАТИСЯ:  

Втрата вагітності – одна з найпоширеніших проблем сучасної репродуктології. На доімплантаційному етапі вагітність втрачається у 22% випадків, а на етапі біохімічного встановлення вагітності – 31%. 15%–20% клінічно діагностованих вагітностей закінчується мимовільним перериванням, при цьому на І триместр припадає до 78–80% випадків. В другому триместрі елімінується 18–20% вагітностей, а в третьому від 7 до 30% вагітностей.

Звичне невиношування (відповідно до ВООЗ) визначається як мимовільна втрата трьох або більше вагітностей в терміні до 22 тижнів. Звичне невиношування спостерігається у 1–8% жінок репродуктивного віку. Ранні втрати вагітностей, в якісь мірі, можна вважати механізмом природнього добору, який запобігає розвитку неповноцінних плодів, оскільки вважається, що до 80% причин невиношування – це генетичні порушення.

До генетичних чинників слід віднести хромосомні порушення, які успадковуються від батьків або виникають de novo. До 50% викиднів в І триместрі, 30% – в ІІ триместрі та 3% мертвонароджень спричинені хромосомними аномаліями.

Роль цитогенетичного обстеження при звичному невиношуванні.

Оптимальною тканиною для цитогенетичного дослідження є ворсини хоріона, вони можуть залишатися життєздатними навіть протягом декількох тижнів після резорбції самого зародка. Ефективність цитогенетичного аналізу залежить від якості отриманого матеріалу.

Маючи дані (тобто каріотип даної вагітності) і при наявності нормального чоловічого чи жіночого каріотипів, можна робити пошук інших причин звичного невиношування (імунні, гормональні, анатомічні та ін.). Виявлення хромосомних аномалій у матеріалі завмерлих вагітностей дозволяє не тільки визначити причину зупинки розвитку вагітності, але і оцінити репродуктивні ризики та спланувати майбутню вагітність.

Прямі дані про вплив різних чинників на виникнення ХА у людини обмеженні.

Ризик втрати вагітності у віці 20–24 становить 10% , а у віці 40–44 роки цей ризик зростає до 51%. Тому важливість даного методу особливо відіграє роль у старшому репродуктивному віці та обтяженим репродуктивним анамнезом.

Роль цитогенетичного обстеження при звичному невиношуванні.