ПІДПИСАТИСЯ:  

Запліднення in vitro (IVF), або екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ)

Запліднення ін вітро (ЗІВ – IVF – in vitro fertilization, стара назва ЕКЗ – екстракорпоральне запліднення) – метод лікування безпліддя, при якому окремі або всі етапи зачаття і раннього розвитку ембріонів здійснюються поза організмом жінки.

Показання для проведення запліднення іn vitro:

1) жіноче безпліддя:

  • відсутність маткових труб;
  • непрохідність маткових труб;
  • виражений спайковий процес органів малого таза;
  • порушення росту фолікулів та овуляції;
  • синдром лютеїнізації фолікула;
  • ендометріоз;
  • неодноразові невдалі спроби внутрішньоматкової інсемінації;
  • неодноразові невдалі спроби стимуляції фолікулогенезу;
  • безпліддя, пов’язане з віком (після 36 років) та передчасним виснаженням яєчників;
  • безпліддя, що не піддається лікуванню іншими методами;

2) чоловіче безпліддя:

  • безпліддя нез’ясованого генезу;
  • захворювання, які потребують проведення преімплантаційної генетичної діагностики для виключення вірогідності народження дитини зі спадковою патологією;
  • обструктивна азооспермія;
  • астенозооспермія;
  • олігозооспермія;
  • олігоастенотератозооспермія;
  • еректильна дисфункція;
  • анеякуляція;
  • ретроградна еякуляція;
  • анатомічні дефекти пеніса (гіпоспадія, епіспадія);
  • імунологічні фактори (аутоантитіла та аглютинація сперматозоїдів).

Протипоказання для проведення ЗІВ:

  • соматичні та психічні захворювання, які є протипоказанням для виношування вагітності та пологів;
  • довжина тіла матки менше ніж 35 мм;
  • гострі запальні захворювання будь-якої локалізації на початок лікувальної програми ДРТ;
  • уроджені вади розвитку або набуті деформації порожнини матки, за яких неможлива імплантація ембріона(ів) та виношування вагітності;
  • доброякісні пухлини матки, що деформують порожнину матки та (або) вимагають оперативного лікування;
  • злоякісні новоутворення будь-якої локалізації (дозволяється отримання гамет з метою збереження репродуктивного потенціалу);

Етапність проведення ЗІВ:

  • відбір та обстеження пацієнтів;
  • контрольована стимуляція яєчників (індукція суперовуляції);
  • моніторинг фолікулогенезу та розвитку ендометрія;
  • трансвагінальна аспірація фолікулів яєчників, пошук ооцитів;
  • підготовка сперми;
  • інсемінація ооцитів та культивування ембріонів in vitro;
  • ембріотрансфер – перенесення ембріонів у порожнину матки;
  • підтримка лютеїнової фази стимульованого менструального циклу;
  • діагностика вагітності.

Проведення ЗІВ також можливе в умовах природного менструального циклу без використання індукторів овуляції.

Можливі ускладнення при проведенні ЗІВ:

  • синдром гіперстимуляції яєчників (СГСЯ);
  • алергічні реакції, пов’язані з введенням лікарських засобів для контрольованої суперовуляції і підтримки лютеїнової фази стимульованого менструального циклу;
  • кровотеча;
  • гостре запалення або загострення хронічного запалення жіночих статевих органів;
  • позаматкова вагітність;
  • багатоплідна маткова і гетеротопічна вагітність;
  • перекрут яєчника;
  • апоплексія яєчника;
  • травма суміжних органів.